Обговорення

Громадська Ініціатива #інфоВАРТА 25 жовтня 2023 року організувала проведення в Українському кризовому медіа-центрі Круглого столу на тему «Національний державний шрифт – яким йому бути?»

Модератор події: Нестор Воля,  громадський діяч, співзасновник громадської ініціативи #інфоВАРТА, суспільно-політичний блогер, вартовий проєкту «Рутенія. Графіка української мови», військовослужбовець  ЗСУ.

СПІКЕРИ: 

  • Василь Чебаник, художник-графік, член НСХУ, професор, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, Почесний доктор НаУКМА, Лауреат Шевченківської премії (2019) Автор проєкту «Рутенія. Графіка української мови». 
  • Микола Кочубей, заслужений художник України, доцент кафедри живопису та композиції Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури (НАОМА), голова секції художників графічного мистецтва Київської організації НСХУ, член НСХУ, художник-графік. 
  • Ірина Констанкевич,  народна депутатка України VIII та IX скликань, перша заступниця голови Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики, авторка постанови № 9606 (про заборону використання «Іжиці»), доктор філологічних наук, професор.  (онлайн) 
  • В’ячеслав Корнієнко, доктор історичних наук, старший науковий співробітник, заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника «Софія Київська». 
  • Анжеліка Корнієнко, каліграф, співзасновниця громадської ініціативи #інфоВАРТА, керівник проєкту «Рутенія. Графіка української мови», автор видання “Українські прописи для всіє родини», «Василь Чебаник. Графіка української мови. Рутенія», волонтерка.
  • Олексій Чекаль, каліграф, шрифтовий дизайнер, автор графічного стилю Православної церкви України.
  • Ігор Дудник, кандидат мистецтвознавства, викладач, дослідник графічних особливостей українського кириличного друкарського шрифту, кандидат мистецтвознавства, викладач, дослідник графічних особливостей друкарського шрифту XVI-XVII ст., українського шрифтового дизайну XX ст. та сучасного.

Представники Міністерства культури та інформаційної політики запрошення та подію проігнорували.

Тези виступів спікерів круглого столу
«Національний державний шрифт – яким йому бути?» 

Вячеслав Корнієнко

«… ми зараз практично відвойовуємо простір української мови, але залишати її візуальний вигляд російським – це як  взяти пам’ятник Леніна та наростити йому вуса та чуба й зробити Шевченка…». 

«Гражданку» треба прибирати!» – вважає доктор історичних наук, старший науковий співробітник, заступник генерального директора з наукової роботи Національний Заповідник «Софія Київська»   Вячеслав Корнієнко  

Тези виступу:

• Відображення української мови у середньовічних пам’ятках та коріння в історії держави є ключовими аспектами при розробці нового шрифту. 

• Можливі два варіанти створення національного шрифту: 

  • копіювання старих рукописів та стародруків
  • синтезування графем на основі історичних та сучасних елементів. 

«… Це, власне, той шрифт Рутенія, який ми бачимо також в графіті на стінах Софії, які теж лягли в основу розробок цього шрифту…». 

Доктор Вячеслав Корнієнко вважає недоцільним змінювати гражданський шрифт та його елементи, роблячи візуально трохи відмінним, бо в основі це буде все та ж російська гражданка. 

• Основні напрямки для впровадження нового українського шрифту:

  • впроваджувати новий шрифт на законодавчому рівні
  • поширювати в тих сферах, де ми працюємо, де кожен може та від нього залежить, який шрифт використати в тій чи іншій роботі, паралельно зі законодавчим підходом. 

Цитата: «… Я сподіваюся, що в досить швидкому часі вони таки з’єднаються, і ми отримаємо власний український шрифт, закріплений на державному рівні, і в такому разі, дійсно, вже ні в кого не виникне питання, що українська мова – це діалект якоїсь іншої мови, що це самостійна мова, яка налічує надзвичайно багато вже сотень та тисяч років, та яка володіє власним графічним її відображенням…». 

Готовий долучитися до обговорення в робочих групах і рекомендує своїх колег, котрі також готові долучитися до промоції, підтримки та до поширення цієї абетки («Рутенія») в тих сферах, в яких вони працюють.

Ігор Дудник

Ігор Дудник запропонував провести комплексне та потужне інформування про історію української мови та шрифту, а також виправити неправильні стереотипи щодо введення гражданки на теренах російської імперії. 

Звернув увагу на модерний та сучасний підхід в роботі з українським шрифтом «Рутенія», котрий не є архаїчним або обмеженим історичними поглядами. Абетка Василя Чебаника є сучасною, динамічною та модерною ініціативою, яка підкреслює важливість української мови та культури в сучасному світі.

Тези виступу:
  • В першу чергу, Ігор Дудник пропонує провести комплексне та потужне інформування про історію української мови та шрифту, а також виправити неправильні стереотипи щодо періоду Петра I та введення гражданки в Україні.  Насправді, довгий час, аж до 19-го сторіччя, використовувалась українська кирилиця – графеми якої сьогодні відроджує Василь Якович Чебаник, доповнюючи їх певними сучасними символічними знаками. 
  • Інформувати та досліджувати, творити нові форми та репліки –  цього замало. 
  • Ігор Дудник не згоден з думкою еволюційного розвитку національного шрифту. І безумовно підтримує думку, що творення національного шрифту є ідеологічним, державним, історичним та мистецьким питанням. 
  • Вважає важливим до слів прикласти (законодавчу) силу для впровадження національного шрифту (прим: цю думку поділяють більшість учасників дискусії). 

Спікером також цікаво висвітлено питання, чому популярна «іжиця», яка має російські корені – багато людей використовували «іжицю» в надії відзначити історичну спадщину України та її мови. 

«… От заборонили Іжицю, дуже добре, сама вона би не зникла. Але тут постає питання, а чому вона не була такою популярністю? Чомусь ніхто не задавав собі таке питання, а от я спробую на нього відповісти, тому що, на мою думку, тому що Іжиця, вона демонструє оцю історичну тяглість…». 

 Важливим кроком у напрямку створення (національного) шрифту, який би був специфічним для української мови та культури, та відповідав би потребам сучасного суспільства, мистецтвознавець вважає українську кирилицю проекту «Рутенія» Василя Яковича Чебаника. 

Модерний та сучасний шрифт Чебаника показує, що культурна спадщина може бути сучасною та динамічною, а не обов’язково архаїчною. 

І якщо б взагалі не було «Рутенії», цілком можливо, що гучніше б звучали голоси прихильників «латинізації» української мови. 

Ірина Констанкевич

Тези виступу:
  • «… плануємо покликатися ВИНЯТКОВО на думку фахівців, які знають історію питання та спираються на глибоку національну складову питання національної ідентичності…». 
  • «Іжиці» категорично не буде 
  • Має бути широке обговорення паралельно з інформуванням про таку важливу тему, яка для багатьох була маловідомою. Комітет готовий до відкритої співпраці в робочих групах. 
  • Найскладніше питання для членів Комітету – це проблеми з фаховою оцінкою рішень по вибору нових шрифтів для ділового мовлення Верховної Ради, тому: 
  • … Потрібна робота спільно фахівців, законотворців, представників центральних виконавчих органів, які мають це впроваджувати…

Створення авторитетної комісії, яка матиме всі необхідні знання та експертність для визначення найкращого шрифту для ділового мовлення Верховної Ради України – це позиція Комітету з гуманітарної та інформаційної політики, в якій вони будуть переконувати також й інших колег-депутатів 

Ірина Констанкевич окремо подякувала усім за колосальну роботу, яку провели кожен з присутніх у своїй царині. 

Нестор Воля

Тези виступу:

«Друзі! Гарна новина – депутати уважно відслідкували заяви, пропозиції активістів ІнфоВАРТА, проаналізували тези фахівців з обговорення про ствердження національного шрифту та прийняли 03-11-2023 виважене та демократичне рішення. Враховані майже усі наші пропозиції! Крім головної, але я впевнений, що це попереду. Про це напишу окремо.

… Дозволите, я зачитаю свою заяву. 

У мене зараз дійсно відбуваються деякі зміни свідомості. 

Ти помічаєш, що ти більш простий, більш різкий в своїх висловлюваннях. І в цій своїй заяві я буду доволі різкий. Якщо когось там може щось образити, то прошу не сприймати це особисто. 

Я вважаю, що ми сьогодні спілкуємось не про мистецтво, ми сьогодні спілкуємось про наших дітей, про майбутнє наших дітей та їх захист. 

Настав час для зміни графічного зображення української мови та впровадження українського національного шрифту. Це висновок сьогоднішньої дискусії, однозначний.

Не просто для внутрішніх документів Верховної Ради, а для всієї української мови, для її абетки… нам потрібна легкопівзнана українська конструкція літер, яку ми можемо використовувати скрізь. Не тільки в заголовках дипломів, але й для друку книг, для рукописного письма, для плакатів або табличок державних установ, графіки на купюрах та військових стягах. 

Більше того, настав час ствердити національну абетку як символ незалежної держави. 

Це більше, ніж обговорення заборони іншої. Я зараз кажу про ствердження національної абетки. 

Єдиним можливим шляхом створення українсько-національного шрифту є узагальнення, творення та переосмислення естетики, графічних форм, характерних для української писемності, та напрацювання художників-графіків попередніх поколінь…

Якби не існувала Рутенія, проходячи цей шлях, ми б все рівно зробили Рутенію.

Це з моєї точки зору так і є… 

Я вважаю, що Рутенія вже є національним шрифтом.

Я вважаю, що в Верховній Раді вже є державний шрифт, реалізований Василем Яковичем в самому головному документі, не в дипломі для студентів, а в самому головному документі – в Конституції Верховної Ради. 

Треба тільки протягнути це далі, можливо зробити більш вишукане цифрове рішення та запропонувати для Верховної Ради. І я запрошую всіх дизайнерів, які поділяють цю думку, до цього приєднатися. 

На сьогодні Рутенія – це найвідоміший український шрифт. 

От візьміть просто в гуглі, наберіть пошуковий запит – «національний шрифт». І вже є відповідь. 

Також я впевнений, що Рутенія буде державним символом. 

І в принципі нас не дуже хвилює, що прийме сьогодні Верховна Рада стосовно оформлення внутрішньої документації, тому що наступить момент, коли ті діти, яких сьогодні навчає Анжеліка, навчає Василь Якович, навчає пан Миколай, розповідає пан Корнієнко… Наші діти зроблять це. 

Звісно, було б добре, якби зробили це сьогоднішні законодавці, ствердили цей державний символ, тоді їх ім’я залишиться в історії. 

Ну так, якщо не сьогодні, то завтра, але все рівно так буде. Це моя думка. Цим, звісно, повинні займатися сміливі люди».

в Українському кризовому медіа-центрі Круглого столу на тему «Національний державний шрифт – яким йому бути?»
Shopping Cart